7 листопада – 85 років від дня народження Миколи Степановича Вінграновського.
Його називають «чарівником слова», «степовим Сварогом», «вінграном», «зітканим з любові». Це все про Миколу Степановича Вінграновського. Він був багатогранною особистістю. Крім літературної творчості, поетичної і прозової, він добре відомий як кіноактор, кінорежисер і сценарист. Якось Миколу Степановича запитали, чим викликане його звертання до таких різних жанрів літератури і мистецтва. На що він відповів: «Воно виходить у мене, сказати б, само по собі. Це не моя примха, не спеціальна запрограмованість. Справді, десь воно само у мене йде – і дитячі книги і твори для дорослих, і режисура, і ті ролі, що їх зіграв як актор. Це не обтяжує і не заважає. Навпаки, якось міняється ритм твого внутрішнього життя».
З під його пера вийшли книжки повістей та оповідань «Первінка», «Сіроманець», «Кінь на вечірній зорі», «Манюня». 2004 року вийшли «Вибрані твори у трьох томах», куди вміщено також історичний роман «Северин Наливайко». Ця постать багато років вабила Миколу Вінграновського.
Як стверджують літературні критики, найкращі прозові твори письменника – ті, у яких відтворено світ дитинства, співжиття людини, дитини і живої природи. Ці твори рясніють новизною, незвичайністю, поетичністю, вірою у перемогу добра.
Твори письменника здобули популярність за кордоном. Вони перекладені англійською польською, італійською, іспанською, португальською, російською мовами.
1984 року письменник став лауреатом Державної преміїУкраїни імені Т. Г. Шевченка в номінації за твори для дітей (збірки «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч»). Його творчість відзначено літературною премією «Благовіст» і літературною премією Фндації Антоновичів (США).
М. С. Вінграновський дуже любив подорожувати Україною, мав свої улюблені куточки рідної землі, добросердно ставився до своєї сім’ї, рідні, часто відвідував родичів. Збудував поблизу міста Борисполя на власні кошти Храм.
Помер Микола Степанович Вінграновський 26 травня 2004 року.
 
|